Строк дії витягу про несудимість

Поняття «термін дії» у законодавстві України вживається в кількох різних значеннях, і важливо розрізняти ці значення, щоб правильно тлумачити норми права та власні документи.

Перше значення — строк дії нормативно-правового акта. За загальним правилом, закони та інші нормативні акти діють безстроково, якщо в самому акті або в акті про його введення в дію не встановлено інше. Чинність нормативного акта в часі визначається моментом набрання ним чинності та моментом припинення його дії. Акт набирає чинності з дня офіційного опублікування або з іншої дати, визначеної в самому акті, якщо це не суперечить конституційним вимогам щодо обов’язкового опублікування. Припиняється дія акта внаслідок його скасування, визнання неконституційним, закінчення строку, на який його було прийнято, або досягнення мети, для якої він видавався.

Друге значення — строк дії правочину чи договору. Цивільне законодавство виходить із того, що сторони вільні у визначенні умов договору, включно з періодом його дії. Договір може бути укладено на визначений строк, на невизначений строк або до настання певної події. Якщо строк дії договору закінчився, але жодна зі сторін не заявила про його припинення, у низці випадків договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах — це стосується, зокрема, деяких видів майнових найму та оренди. Водночас закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, якщо таке порушення мало місце в період чинності договору.

Третє значення — строк дії окремих документів, що підтверджують права чи статус особи. Це можуть бути свідоцтва, ліцензії, дозволи, посвідчення, патенти. Для кожного виду документа законодавством або підзаконними актами може бути встановлений власний строк чинності, порядок його продовження чи поновлення, а також підстави для дострокового припинення. У деяких випадках документ діє безстроково, у деяких — потребує періодичного підтвердження.

Окремо слід виділити строки позовної давності, які не слід плутати з «терміном дії» права як такого. Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Загальна позовна давність встановлена Цивільним кодексом України. Пропущення цього строку не означає, що право припинило існувати — воно може бути реалізоване, якщо інша сторона не заявить про застосування давності, а в окремих випадках строк може бути поновлений судом.

Практичне значення правильного розуміння «терміну дії» полягає в тому, що від цього залежить, чи зберігає документ або правочин юридичну силу, чи можна на його підставі пред’являти вимоги, чи потрібно вживати дій щодо продовження. При аналізі конкретної ситуації слід звертати увагу на: текст самого документа (чи зазначено в ньому строк), норми спеціального законодавства щодо цього виду документів чи правочинів, умови продовження або поновлення, наслідки закінчення строку для вже виконаних зобов’язань.

Якщо в документі строк дії не зазначено, це не завжди означає, що він безстроковий: для окремих видів документів закон може встановлювати обов’язковий строк незалежно від їхнього змісту. Тому при оцінці чинності будь-якого документа доцільно перевіряти як його власний текст, так і відповідні норми законодавства, що регулюють цей вид відносин.

У законодавстві України немає єдиної норми, яка б прямо визначала поняття «термін дії» як універсальну категорію для всіх видів документів і правовідносин. Натомість це поняття розкривається через окремі норми різних законодавчих актів, і його зміст залежить від того, до чого саме воно застосовується.

Найбільш загальне регулювання містить Цивільний кодекс України. Він розрізняє строки за подією, якою має закінчитися їх перебіг, і встановлює правила обчислення строків: початок, перебіг, зупинку та перерву перебігу строку. Окремо Цивільний кодекс регулює позовну давність, строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.

Для правочинів, зокрема договорів, закон виходить із того, що сторони самі визначають умови, включно з періодом, протягом якого правочин породжує правові наслідки. Якщо такий період не визначено, застосовуються загальні положення про чинність зобов’язання та про момент його виконання.

В окремих сферах діють спеціальні правила. Так, у трудових відносинах поняття строку пов’язане з видом трудового договору: договір може бути укладено на невизначений строк, на визначений строк або на час виконання певної роботи. У сфері реєстрації актів цивільного стану, нотаріату та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно закон встановлює строки вчинення відповідних дій, які обчислюються у робочих днях.

Окремо варто згадати адміністративне та процесуальне законодавство: процесуальні кодекси визначають строки вчинення процесуальних дій, порядок їх поновлення в разі пропущення з поважних причин, а також наслідки закінчення таких строків.

Таким чином, «термін дії», це радше практичне узагальнення, ніж легально закріплений термін. Щоб зрозуміти, який саме строк застосовується в конкретній ситуації, потрібно звертатися до норми, що регулює відповідні відносини, і враховувати правила обчислення строків, установлені законом або погоджені сторонами.

Якщо пошукати в українському законодавстві словосполучення «термін дії» як усталену юридичну категорію, результат буде несподіваним: у більшості нормативних актів такого терміна як окремого поняття немає. Законодавство України оперує близьким, але не тотожним терміном, «строк». Саме «строк» є легальною категорією, яка вживається в Цивільному кодексі України, Господарському кодексі, процесуальних кодексах та численних спеціальних законах. Тому коли в документах, договорах або на сайтах пишуть «термін дії», юридично коректніше говорити про «строк дії», чи то строк дії договору, чи строк чинності нормативно-правового акта, чи строк чинності певного документа (посвідчення, ліцензії, дозволу).

У цивільному праві строк визначається як певний період у часі, з якими закон або правочин пов’язують настання правових наслідків. Строки можуть встановлюватися календарною датою, спливом періоду часу (роки, місяці, тижні, дні, години), а також настанням або відсутністю певної події. Це означає, що «строк дії» не завжди виглядає як конкретна дата в документі, іноді він визначається моментом виконання зобов’язання, скасуванням акта або іншою обставиною.

Окремо варто розрізняти строк дії та позовну давність. Позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Загальна позовна давність встановлена Цивільним кодексом України і становить три роки. Для окремих видів вимог кодекс передбачає скорочені строки, зокрема, один рік для вимог про застосування наслідків недійсності правочину, про спростування відомостей, що не відповідають дійсності, та в деяких інших випадках. Пропуск позовної давності сам по собі не позбавляє права звернутися до суду: суд приймає позов і лише за заявою другої сторони, зробленою до ухвалення рішення, відмовляє у задоволенні вимог з цієї підстави. У разі пропуску строку з поважних причин суд може його поновити, якщо визнає ці причини такими, що заслуговують на увагу.

Правила обчислення строків також мають практичне значення. Перебіг строку, встановленого для вчинення дії, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або

Витяг про несудимість показує, чи є в обліку МВС відомості про судимість на момент його формування. Окремого загальнодержавного строку «чинності» довідки в законі немає: документ не «протухає» сам по собі, але приймаюча сторона може вимагати, щоб він був виданий не раніше певної дати.

Тому питання «скільки діє довідка» завжди треба ставити так: для якої установи і якої процедури ви її готуєте.

Україна: тендери, зброя, вибори

Ситуація	Хто задає строк
Участь у тендері Prozorro	Замовник у тендерній документації
Дозвіл на зброю	Підрозділ дозвільної системи при прийомі пакета
Кандидат у депутати	Виборча комісія
Працевлаштування в Україні	Роботодавець або внутрішні правила установи

Якщо строк у документах не прописаний, орієнтуйтесь на правило: витяг має бути актуальним на дату подання вашого пакета (розкриття пропозицій, візит до інспектора, подання до комісії). Замовляти за три місяці до дедлайну без потреби ризиковано.

Закордон: консульства та ВНЖ

Консульства, міграційні служби та роботодавці за кордоном часто просять витяг, виданий порівняно недавно. Цифри не уніфіковані: .

Практичний порядок:

1. Отримайте письмову або електронну вимогу щодо максимального віку документа.
2. Замовте витяг так, щоб до дати подачі залишався запас на апостиль і переклад (деталі, на головній сторінці).
3. Якщо процедура затягнулася, оформите новий витяг; «продовжити» старий неможливо.

Для українців у Чехії та Словаччині може знадобитися український витяг з апостилем; плануйте ланцюжок заздалегідь.

Електронний і паперовий витяг

Дата на документі, це дата формування в системі МВС, а не дата завантаження PDF. Для електронної подачі в Україні важлива цілісність кваліфікованого електронного підпису МВС на файлі.

Паперовий витяг для закордону зазвичай потрібен із апостилем; електронна копія без легалізації інколи не приймається, уточнюйте у приймаючої сторони до замовлення.

Як не втратити час

• Замовляйте витяг після того, як з’ясували тип (повний/скорочений) і строк, див. повний витяг.
• Для онлайн-оформлення використовуйте замовлення через Дію чи МВС.
• Загальний порядок отримання, на головній сторінці.

Дивіться також

МВС і онлайн-сервіс, іноземці в Україні, замовити витяг.